Психологічний тренажер для підлітків

https://happymind.help/teen/?fbclid=IwAR2IjB_eyuURp6WtDNdaEvk_HRR3Dx0Nsm4fu5XW-H79DcP0z9RWDeo5rJs

Привіт! Мене звуть HappyMind, і я буду твоїм помічником із психології.

Напевно, тобі зараз дуже важко. Але я допоміг багатьом впоратися з психологічними труднощами та стати радіснішим.  Мої легкі, але дуже ефективні вправи допоможуть тобі зменшити стрес та тривожність, підвищити емоційну стійкість і самосвідомість. Вони сприяють формуванню позитивного ставлення до себе та навколишнього світу. Розвивають навички комунікації, сприяють побудові здорових стосунків з оточуючими. Крім того, психологічні вправи навчать тебе стримувати негативні емоції, розуміти і вирішувати конфлікти, підтримувати внутрішній баланс та психологічний комфорт.

 

ПОРАДИ САМОДОПОМОГИ

Потреба в безпеці – природня для людини, і говорити про свої відчуття – це також нормальна реакція.

1.     Зверніться до дихотомії контролю – це поділ речей на підконтрольні нам і ті, на які ми не можемо вплинути. Слід продумати кілька алгоритмів дій для різних варіантів розвитку ситуації – це допоможе позбавитися панічної поведінки і додасть впевненості.

2.     Не позбавляйте себе речей, які приносять задоволення, нехай навіть маленьке, та заспокоюють. Це може бути кава або читання книги.

3.     Робіть фізичні вправи. Фізичне навантаження дозволяє виробляти більше серотоніну та сприяє кращому сну. Чим більше ми боїмося, тим більше витрачаємо ресурсу на подолання порогу тривоги. Хороший сон, ситість та фізичне навантаження – це запорука стресостійкості.

4.     Дозуйте отримувану інформацію. Оберіть кілька офіційних джерел та ЗМІ, яким ви довіряєте, оцінюйте отриману інформацію тверезо і робіть паузи у процесі читання новин. Паузи на фізичну активність, їжу, хобі тощо.

5.     А головне – не залишайтеся сам на сам із власними переживаннями. Якщо є така можливість, об’єднайтеся із сім’єю та рідними, діліться своїми почуттями і спільно слідуйте порадам 1-4.

Бережіть себе та близьких. Все буде добре!

Як знайди душевну рівновагу:

·         припинити злитися на тих, хто зміг повернутися, повністю або частково, до звичайного життя. Адже можливо й таке, що ці люди з останніх сил показують, що у них все добре, але насправді відчувають депресію, панічні атаки та інші розлади: ця війна на кожному з нас позначилася по-своєму, безслідно вона не пройшла ні для кого;

·         не звинувачувати себе за те, що у нас є вода, їжа, будинок, а хтось всього цього позбавлений. Ви можете завжди допомогти цим людям будь-яким доступним вам чином (ліками, житлом, їжею тощо);

·         кожен із нас повинен продовжувати жити, радіти, їсти, спати, гуляти, пам’ятаючи про те, що злість, образа, сором можуть нас повільно випалити зсередини. Пам’ятаємо, що позитивні емоції продовжують життя, зміцнюють здоров’я і психіку;

·         нагадуємо собі час від часу, що життя у нас одне і воно триває – з почуттям провини або без нього;

·         складіть план, як ви зможете стати щасливішими, записуйте позитивні моменти, які з вами сталися за день.

 

Про фрустацію

Часто люди можуть відчувати розчарування від того, що щось у житті іде не за планом. Це руйнівні відчуття супроводжуються тривожними думками, а в житті задуми руйнуються через бар'єри на шляху задоволення значущих потреб, а перепони суб’єктивно сприймаються, як такі, що не можуть бути подолані. Так виглядає фрустрація. Кризи, епідемії, війна — усе це дестабілі-заційні чинники, які створюють нові умови для життя. І дуже важливо навчитися з ними справлятися так, щоб Ваші реакції не шкодили ні іншим, ні Вам самим. Фрустраційних ситуацій неможливо уникнути. Вони часто від нас не залежать, але так чи інакше вони все одно виникатимуть.

Реакція на фрустрацію

Якщо Ви потрапляєте у фрустраційну ситуацію, у Вас є три варіанти:

1. Відреагувати звинуваченням інших;

2. Спрямувати звинувачення на себе;

3. Відпустити ситуацію і чекати поки все заспокоїться і вирішиться само собою.

Перші дві реакції ми відносимо до розряду неконструктивних, адже відкриті звинувачення

чи то інших, чи то самих себе, мало допомагають у розв’язанні проблеми. Як правило, це тільки посилює конфронтацію і викликає цілу купу негативних емоцій. Залишається третій варіант. Але і він не абсолютно правильний. Адже лишити все на волю випадку — це аж ніяк не універсальне рішення, оскільки завжди є небезпека пропустити щось справді важливе. То що ж робити?

Шукати альтернативу! І діяти. Але діяти обдумано й максимально раціонально. Залучайте рефлексію.

Потрапивши у фрустраційну ситуацію, спробуйте поставити собі кілька простих

запитань:

1. Що стало причиною?

2. Якої шкоди це завдало?

3. Що я можу зробити, щоб стало краще?

Відповіді на ці запитання допоможуть Вам побудувати конструктивну фрустраційну

реакцію і сформувати толерантність до розчарувань у майбутньому.

 

Зараз, перебуваючи у стані постійної невизначеності, та переживаючи масштабну кризову подію, що відбувається в Україні, кожен з нас може відчувати стрес. За повсякденними справами та підтримкою інших людей ми іноді забуваємо, наскільки важливо потурбуватися про власне благополуччя. І саме зараз, у важкий життєвий період, важливо підвищити свою емоційну стійкість та знайти способи подолання стресу.

10 жовтня відзначається Всесвітній день психічного здоров’я. Щоб бути ефективними в роботі, мати ресурси на підтримку себе та свої рідних, мати сили на подолання  різноманітних кризових подій, з якими ми стикаємось у житті, кожній людині необхідно піклуватися про власне психічне здоров’я. Звісно, день психічного здоров’я – це не єдиний день в році, коли потрібно турбуватись про власне благополуччя, проте пропонуємо вам цього року пройти 7-денний міні-марафон з турботи про себе і започаткувати традицію виділяти більше часу на підтримку.

Пропонуємо вам протягом 7 днів робити наступне:

• День 1: Запишіть три речі, за які ви вдячні собі.
• День 2: Приготуйте свій улюблений сніданок.
• День 3: Максимально обмежте час у соціальних мережах.
• День 4: Виділіть 30-40 хв на заняття, яке вам приносить задоволення.
• День 5: Створіть плейлист улюблених пісень.
• День 6: Вийдіть на вулицю та насолодіться годиною прогулянки.
• День 7: Запишіть три речі, які допомогли вам ефективніше справлятись зі стресом цього тижня.

Потурбуйтеся прямо зараз про власне благополуччя!

 10 хитрощів при спілкуванні з дітьми

1. Замість роздратованого: «Пішли швидше, скільки можна тебе чекати!» Скомандувати: «На старт, увага ... марш! Побігли! »

2. Замість загрозливого: «Їж, інакше не отримаєш десерт». Порадувати: «Після того, як зникне ця крихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачне».

3. Замість грубого: «Прибери за собою» Промовити мрійливим голосом: «От якби ти був чарівником, і зміг би начаклувати порядок на столі ...»

4. Замість розсердженого: «Не заважай!» Сказати: «Іди, пограй трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято ».

5. Замість незадоволеного: «Не вередуй, піратська футболка у пранні, одягай ту, яка є». Примирити з неприємністю: «Диви, а ось родичка твоєї піратської футболки. Давай її одягнемо? »

6. Замість риторичного: «Ляжеш ти, нарешті, спати!» Поцікавитися: «Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?»

7. Замість злого: «По попі захотів?» Випустити пар, подихати чи порахувати до 100. Сказати дитині про свої почуття: "Я  сержусь, коли ти...!"

8. Замість безсилого: «Щоб я ніяких "не хочу" не чула!» Несподівано закричати: «Ой, дивися, Капризка прибігла. Лови, лови її, щоб вона нам настрій не псувала! »

9. Замість нудного: «Скільки разів повторювати». Сказати таємничим шепотом: «Раз-два-три, передаю секретну інформацію ... Повторіть, як чули».

10. Замість менторського: «Руки помив?» Запропонувати: «Споримо, що вода з твоїх рук потече чорна?»

 

 

Що потрібно пам’ятати про емоції та відносини

Ми не знаємо, що може стати тригером для емоційних реакцій. Тому під час підготовки уроків маємо бути дуже обережними із підбором відео, фото та музики. Бажано знати, через який досвід пройшла родина, щоб надати підтримку, якщо вона потрібна . Будь ласка, уникайте несподіваних звуків.

БЕЗПЕКА: Будь-який процес навчання починається з відчуття безпеки. Безпека – це наша передбачуваність, знання правил, знання території, тілесна недоторканість, повага до кордонів, зрозумілі правила, «безпечний простір» – коли дитина навіть на своєму місті може «усамітнитися», наприклад, вигадати жест, який це сигналізує.

БЛИЗЬКІСТЬ: Єдність можна запровадити через спільний спів, девіз, ритуали привітання та прощання, спільні проєкти чи допомогу ЗСУ, висаджування рослин тощо.

СТРУКТУРА: правила, розклад.

ПІДТРИМКА: заохочення, фіксація результату.

Які зміни в поведінці дітей через війну варто враховувати при організації навчання

1. Зараз легалізована ненормативна лексика, тому потрібно одразу вводити правила і домовлятись, що є в вашій спільноті прийнятним.

2. Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби, тому прийдеться нагадувати пити, їсти, йти до туалету, рухатись.

3. Лімбічна система важче витримує напругу. Тому уникайте червоних рамок та гострих кутів в презентаціях, не перенавантажуйте слайди інформацією. Один слайд – одна думка. 

4. Стрес та травматизація змінює та фрагментує наше сприйняття часу і реальності. Нам обов’язково потрібно наголошувати на поточній даті.

5. Чим більше тривоги, тим більше інформації – пояснень, структури. Докладно розповідайте що за чим йтиме і по кроках. Правила, рутини, обов’язки – зараз дуже терапевтичні.

6. Повторюйте своє ім’я та тих, хто в вашій спільноті, на загал. Помітила, що діти часто забувають нові імена і не можуть пригадати імена тих, кого вже давно знають.

7. Під час стресу ми більш правопівкульні. Діти уважніші до сенсорних та невербальних сигналів, ніж до наших слів. Можуть перевтомлюватись від навантаження контактами, бо за час онлайну від них відвикли. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу – робити руханки.

8. Досвід дитини, що зазнала травматизації – фрагментований. Вона може не пам’ятати того, що нам здається, повинна пам’ятати. Нам потрібен зв’язок – минуле/теперішнє/майбутнє. Якщо дитина повернулась до своєї школи, пройдіться разом по знайомих місцях, пригадайте щось, що їх з ними пов’язує, доторкніться до речей, що нагадують минуле.

9. Коли ми проживаємо складний досвід, стрес, травматизацію, змінюється самооцінка, зараз часто діти живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Маленькі знайомі завдання, в яких був би швидкий результат. Святкуйте перемоги дня.

10. Не давати завдань, коли треба заплющити очі. Зараз діти і дорослі не заплющують очей, бо так вони втрачають контроль. І якщо заплющити очі, а раптом оголосять повітряну тривогу, це може стати ретравматизацією.

11. Не просити дихати глибоко. Глибоке дихання може провокувати сильніші емоційні прояви. Дихаємо так, як дихається. Намагаємось акцент робити на видиху.

12. Обов’язково проговоріть все, що пов’язано із сиренами та переміщенням в укриття.

Важливе правило – ми Співчуваємо – не жаліємо. Діти переживають складний досвід, але точно впораються. Всі ці пункти не для того, щоб бачити в дітях «бідолах» і робити роботу за них. Ми наголошуємо на їх силі й підтримуємо в тому, в чому можемо. Вони точно впораються і ми теж точно впораємося.

Автор: Світлана Ройз